З якими проблемами зіткнулися вантажоперевізники в Україні за рік війни
З перших днів, і навіть годинника російської агресії стало зрозуміло, що необхідно терміново вносити радикальні зміни в життя кожного українця, а також у роботу всіх підприємств. Логістика є стратегічно важливою галуззю економіки країни, тому потрібно було в максимально стислі терміни практично повністю перебудувати її діяльність. Насамперед необхідно було перевести найбільші складські комплекси з Київської області та східних областей України, углиб країни. При цьому слід враховувати, що майже 80% усіх складських площ (це приблизно 1,8 — 2,2 млн. м2) із професійним оснащенням знаходилися саме у Київ та Київській області.
Другий важливий момент — це першочергова орієнтованість на доставку гуманітарних і найнеобхідніших вантажів до районів, що знаходяться поблизу лінії фронту, і які постійно зазнають ракетних та артилерійських обстрілів.
По-третє, відсутність авіасполучення над територією України, а значить і немає авіадоставки термінових вантажів, плюс блокада морських портів.
По-четверте, частина територій виявилася тимчасово окупованою російськими військами, що призвело до необхідності терміново змінювати маршрути транспортування товарів, роблячи пріоритет на безпеці для всіх учасників логістичних процесів.
По-п'яте, більшість підприємств призупинили свою діяльність, а отже, і припинилися перевезення комерційних вантажів.
До цього слід додати, що ракетними ударами у перші тижні війни було знищено нафтопереробні підприємства в Україні, що призвело до різкого підвищення цін та необхідності введення лімітів на паливо. У таких умовах швидко переорієнтувати свою діяльність і продовжувати надавати послуги з доставки товарів змогли далеко не всі транспортні підприємства. Здебільшого з цими завданнями впоралися великі компанії, які мають власний парк транспортних засобів, штат висококваліфікованих співробітників та добре розвинену матеріально-технічну базу.
Які зміни відбулися у сфері логістики
Всі перелічені вище фактори змусили змінювати складську інфраструктуру, що вплинуло на складність і вартість логістичних процесів. Збільшилися терміни доставки вантажів як всередині України, так і з-за кордону, підвищилася вартість послуг. Ще одна важлива зміна — це відмова багатьох підприємств від накопичення товарів на складах, зараз представники бізнес-структур здебільшого намагаються мінімально накопичувати залишки продукції, а натомість відвантажувати товар «з коліс».
Основними способами транспортування вантажів в Україні та за кордон є автомобільні та залізничні вантажоперевезення. Також українським експортерам доводиться перенаправляти частину вантажопотоків до морських портів країн Євросоюзу. В основному це:
- Польща (Гданськ, Гдиня, Щецин-Свиноуйсьце);
- Румунія (Констанца);
- Хорватія (Плоче та Рієка);
- Болгарія (Бургас);
- Нідерланди (Роттердам);
- Німеччина (Бремен, Бремерхафен, Гамбург);
- Латвія (Рига та Лієпая);
- Литва (Клайпеда).
Значно зросли навантаження на дунайські порти, які мають невеликі потужності. Все це також вплинуло на збільшення термінів доставки товарів та збільшення вартості послуг. Зараз перед великими вантажотранспортними компаніями стоять питання впровадження цифрових технологій, інтеграція в європейську логістичну систему, автоматизація та механізація технологічних процесів та підвищення якості послуг. Відбулися серйозні зміни у європейській та світовій логістиці, зокрема Єврокомісія внесла зміни до TEN-T, виключивши з індикативних карт маршрусти з країни агресора та республіки Білорусь, і паралельно включивши до них українські вантажно-транспортні шляхи.
